Козаченко Василь Павлович [народився 12(25) .3.1913, селище Новоархангельськоє, нині Кіровоградської області УРСР], український радянський письменник. Член КПРС з 1952. Народився в селянській сім'ї. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45, партизанського руху. Закінчив філологічний факультет Київського університету (1938). Друкується з 1936. Перша збірка розповідей «Золота грамота» опублікований в 1939. Повести «Атестат зрілості» (1945 російське переведення 1962), «Серце матері» (1946) малюють героїзм радянських людей в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Післявоєнне українське село — в центрі повістей До. «Нові потоки» (1948), «Зорі назустріч» (1954). У повести «Сальвія» (1936) підняті морально-етичні проблеми. За цикл повістей про партизанське підпілля «Листа з патрона» удостоєний Державної премії Української РСР ним. Т. Г. Шевченко в 1971. Відповідальний секретар правління СП(Збори постанов) Українською РСР (з 1959). Член ЦК КП України (з 1966). Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Твори, т. 1—2, До., 1963; у російському переведенні — Повести, М., 1950; Ціна життя. Блискавка. Гарячі руки. Повести, М., 1964; Листи з патрона, М., 1970.
Літ.: Пiнчук С. П., Василь Козаченко. Лiтературно-крітічній наріс. До., 1963; Пріходько Вл., Романтичний триптих, «Дружба народів», 1965 № 5.
