Коган Петро Семенович [8(20) .5.1872, р. Ліда, нині Гродненської області, — 2.5.1932, Москва], радянський історик літератури, критик. Друкувався з 1895. Будучи вже в дожовтневий період прибічником марксизму, До. вів боротьбу проти критиків-ідеалістів. З прогресивних позицій написані «Нариси по історії західноєвропейських літератур» (т. 1—3, 1903—10), «Нариси по історії древніх літератур» (т. 1—«Гречеськая література», 1907), «Нариси по історії новітньої російської літератури» (т. 1—3, 1908—12), театроведчеськие роботи. Після Великої Жовтневої революції — професор 1-го і 2-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) і ін. вузів, президент Державної академії художніх наук (1921). Популярний лектор, гарячий пропагандист радянської літератури, До. віддав дань вульгарно-соціологічним поглядам.
Соч.: Белінський і його час, М., 1923; А. М. Горький, М. — Л., 1928; Вільям Шекспір, М. — Л., 1931.
Літ.: Дубовиків А., «Історія російської літератури з прадавніх часів до наших днів», [Рец.], «Молода гвардія», 1928 №4; Іполит І., Сумна історія, «Книга і революція», 1930 № 8.
