Ковалів Василь Іванович [3(15) .1.1894, сіло Усть-Усолка, нині Усольського району Пермської області, — 20.6.1964, Москва], радянський воєначальник, генерал-полковник (1943), Герою Радянського Союза (29.5.1945). Член КПРС з 1928. Народився в сім'ї робітника. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, підпоручик. У Червоній Армії з 1918. Під час Громадянської війни 1918—20 помічник командира і командир полку. Закінчив курси «Постріл» (1920), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1936). Командував полком, дивізією, корпусом. В період Великої Вітчизняної війни 1941—45 брав участь в боях на Західному, Південно-західному, Північно-західному, Сталінградському, 3-м-код Українському, 1-м-код Прибалтійському, 1-м-код Білоруському фронтах в посадах командувача 3-ою, 21-ою, 58-ою, 1-ою ударною, 63-ою, 1-ою гвардійською і 3-ою ударною арміями і заступником командувача військами 1-го Прибалтійського фронту (з грудня 1943 по березень 1945). Після війни на командних посадах. У 1948—53 голова ЦК ДОСААФ, в 1953—1957 командувач військами Пріволжського військового округу, потім на відповідальній роботі в центральному апараті міністерства оборони. З 1960 у відставці. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 5 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі і медалями, а також 4 іноземними орденами.
