Кобилянськая Ольга Юліанівна (27.11.1863, Гура-Хуморулуй, нині в. Сучава, Румунія, — 21.3.1942, Черновіци), українська письменниця. У творах «Чоловік» (1886—91, видавництво 1894), «Він і Вона» (1892, видавництво 1895), «Царівна» (1888—95, отд.(окремий) видавництво 1896), «Покірливість» (1898), «Що я любив» (1896), «Impromptu phan-tasie» (1894), «Valse melancolique» (1894), а також в пізніших повістях «На кладці» (1911) і «У пошуках ситуацій» (1913) До. відстоювала право жінки на працю і цивільну незалежність, виступила проти пристосовництва буржуазної інтелігенції. Важке життя буковинського селянства змальоване в розповідях До. «В св. Івана» (1891, видавництво 1896), «Некультурна» (1896), «Сільський банк» (1895), «На полях» (1898) і особливо у великому соціально-психологічному романі «Земля» (1901, видавництво 1902) — одному з кращих творів в творчості письменниці. Темі людської гідності, любові, вірності присвячена поетична повість «В неділю вранці зілля копала...» (1909). Для До. характерне прагнення проникнути у внутрішній світ людини, розкрити психологію героїв. Деякі розповіді направлені проти імперіалістичної війни («Іуда», 1915; «Назустріч долі», 1915; «З'їхав з глузду, 1923, і ін.). У 1940 До. вітала звільнення Північної Буковини і її возз'єднання з Радянською Україною. До. стала членом СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР).
Коли почалася Велика Вітчизняна війна 1941—45, тяжкохвора До. не могла виїхати. Гітлерівці вирішили зрадити її військово-польовому суду. Лише смерть позбавила її від розправи. У 1944 в Чернівцях відкритий літературно-меморіальний музей До.
Соч.: Твори, т. 1—3. [Вступ. ст. і ред. О. Бабішкша], До., 1956; Твори, т. 1—5, До., 1962—63; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1953.
Літ.: Бабішкiн О. До., Ольга Кобілянська, Львiв, 1963: Ольга Кобілянська. Бiблюграфiчній покажчик. [Склав О. П. Куш], До., 1960; Ольга Кобілянська в крітіцi та спогадах, [Вступ. ст. Ф. Погребенника], До., 1963; Історія української літератури, т. 1, До., 1954.
