Кобальтові руди, природні мінеральні утворення, що містять кобальт в кількостях, при яких економічно доцільне його витягання. У природі відомо більше 100 кобальтсодержащих мінералів, у тому числі близько 30 власне кобальтових, але лише 4 поширені широко: кобальтін Coass, ськуттерудіт Coas 3 , шмальтін-хлоантіт (Co, Ni, Fe) As 3 — 2 , саффлоріт (З, Fe) As 2 .
Характерною особливістю кобальту є його здатність утворювати промислові концентрації в родовищах інших металів (нікелю, міді і заліза), де він представлений не лише власне кобальтовими мінералами, а в основному кобальтсодержащимі рудними мінералами (пірит, пентландіт, асболани). По мінеральному і хімічному складу розрізняються 3 типи До. р.: миш'якові, сірчисті і окислені.
Головні мінерали миш'якових До. р. — з'єднання З, Ni і Fe з миш'яком (арсеніди) або з миш'яком і сіркою (сульфоарсеніди). Серед арсенідов розрізняються групи ськуттерудіта (до 20% З), складних сумішей шмальтін-хлоантіта (від 20 до 5—1% З) і саффлоріта-леллінгита (від слідів до 23— 28% З). Домішка З в нікелевих арсенідах (раммельсбергит, нікелін і ін.) зазвичай не перевищує декілька %. До сульфоарсенідам відносяться ряди: кобальтіна-герсдорфіта і глаукодота-арсенопіріта (вміст З від вельми незначного у нікелевих і залізистих різницях до 33—34% у власне кобальтових). Середній вміст З в промислових рудах зазвичай 1—2%. У складі руд можуть бути присутніми мінерали міді, золота, срібла, вісмуту, урану. Бідні руди перед металургійним переділом, як правило, піддаються збагаченню; багатші можуть використовуватися безпосередньо (зокрема, із застосуванням сучасних методів гідрометалургії); за сприятливих умов попутно витягуються золото, срібло і ін. коштовні метали. Серед родовищ миш'якових До. р. важливе промислове значення мають: у СРСР Хову-Аксинськоє родовище (у Тувинській АССР); за кордоном — родовища району Бу-Аззер (Марокко).
Сірчисті До. р. відносяться до типа комплексних руд нікелю, міді і заліза. Серед них виділяються магматичні мідно-нікелеві в ультраосновних і основних породах, мідно-колчеданні і ськарново-магнетітовиє. У першому типові головним кобальтсодержащим мінералом є пентландіт, в двох останніх — пірит з домішками, що сильно коливаються, З (до 2,5%—3%). Власне кобальтові сульфіди — кобальт-пентландіт (З, Fe, Ni) 9 S 8 , ліннєїт Co 3 S 4 , карроліт Cuco 2 S 4 , каттієріт Cos 2 і ін. — порівняно рідкі. Не дивлячись на невисокий середній вміст З (від тисячних і сотих до десятих доль %), крупні розміри родовищ при комплексному використанні руд дозволяють вести економічно вигідний видобуток в значних масштабах. У СРСР кобальтсодержащие мідно-нікелеві руди відомі в Красноярському краю (Норільськ) і на Кольському півострові; за кордоном — в сульфідних мідно-нікелевих родовищах Канади.
Окислені До. р. належать також до комплексних. Вони утворюються при вивітрюванні на поверхні кобальт- і нікельвмісних ультраосновних порід або сірчистих руд. Як у першому широко поширеному типові так званих силікатно-нікелевих руд (близько 0,1% З), так і в другому рідкому типові окислених сірчистих руд (1—4% Co), Co концентрується переважно в непостійних по складу гидроокислах марганцю (асболанах), до яких в зоні окислення сульфідних руд приєднуються гидроокисли і карбонати З. Силікатно-нікелеві руди відомі: у СРСР на Уралі і в Казахстані; за кордоном на островах Куба і Н. Каледонія, сірчисті руди — в мідних родовищах Заїру (Африка).
Літ.: Крутов Р. А., Родовища кобальту, М., 1959; Вимоги промисловості до якості мінеральної сировини, ст 55 — Глазковський А. А., Кобальт, 2 видавництва, М., 1961.
