Клаус (Claus) Хюго (р. 5.4.1929, Брюгге), бельгійський письменник. Пише фламандською мовою. Засновник і редактор журналу «Тейд ен міні» («Tijd en mens»; з 1949). Примикає до авангардизму. У поезії До., насиченою витонченою еротикою і похмурою символікою, відбивається анархічний протест особи, безсилої протиборствувати хаосу навколишнього світу: цикли віршів «Будинок на межі ночі і ранку» (1953), «Остаккерськие вірші» (1955), «Тернія» (1955). У романі До. «Сім'я Метсирс» (1950) в натуралістичній манері повествуєтся про деградацію селянської сім'ї. Роман «В розпал літа» (1952) — про юнацькі шукання сенсу життя. Самоаналіз психічнохворого — в основі романа «Подив» (1962). Для натуралістичних новел До. збірок «З натури» (1954), «Цукор» (1958), «Вождь чорного племені» (1959) характерна конкретна соціальна тематика, пронизана ідеєю боротьби за етичну чистоту. Автор психологічної драми «Наречена на світанку» (1955), романтичної мелодрами «Пісня вбивці» (1957), пародії на сюжети власних творів «Танець чаплі» (1962). Антиімперіалістичною спрямованістю пройняті драми і інсценування К.: «Тіль Уленшпігель» (1965), «Ельдорадо» (1966), «Фієст» (1966, на сюжет трагедії Сенеки молодшого), «Блазень» (1968), «Зуб за зуб» (1970).
Вигадування в російському переведенні: [Розповіді], у збірці: Розповіді бельгійських письменників, М., 1968.
Літ.: Rutten М., Nederlandse dichtkunst van Kloos tot Claus, Hasselt, 1957; Dinaux C. J. Е., Gegist bestek, 2, ‘s-gravenhage [1962]; Moderne encyclopedie der wereldliteratuur, deel 2, Gent [1964]; Weisgerberg J., Hugo Claus. Experiment en traditie, Leiden [1970].
