Києво-печерський патерік, пам'ятник староруської літератури, збірка розповідей про ченців Києво-печерського монастиря і його історії. Основу збірки склали послання, написані в 20-х рр. 13 ст суздальським єпископом Симоном і печерським ченцем Полікарпом. Надалі, аж до 17 ст, збірка неодноразово поповнювалася в різних його списках. У 1661 був надрукований в друкарні Києво-печерської лаври. Багато сюжетів і образи збірки сходять до візантійським джерелам, проте в цілому він відрізняється художньою оригінальністю, живо і реалістично малюючи побут і вдачі монастирської братії, повідомляючи коштовні історичні факти. Розповіді збірки близькі до усної народної творчості. А. С. Пушкин відзначив в них «...прелесть простоти і вигадки» (див. Повне зібрання творів, т. 10, 1958, с. 347).
Ізд.: Абрамович Д., Києво-печерський патерік, До., 1930; у кн.: Художня проза Київської Русі XI—XIII вв.(століття), М., 1957.
Літ.: Історія російської літератури, т. 1, М. — Л., 1941, с. 338—46.
