Китайська Чанчуньськая залізниця (КЧЖД; з 1953 — залізниця Харбіну), залізнична магістраль в Північно-східному Китаї, від станції Манчжурія через Харбін до Суйфиньхе і від Харбіну ка Даляня (Далекого), з вітками: Ляоян — Беньси, Суцзятунь — Фушунь, Дашицяо — Інкоу, Цзінь-чжоу — Ченьцзитун, Чжоушуйцзи — Люйшунь (Порт-Артур). КЧЖД під назвою Китайсько-східної залізниці (КВЖД) була побудована Росією в 1897—1903 по російсько-китайському договору 1896. Після закінчення російсько-японської війни 1904—05 південний напрям КВЖД від Куанчен-цзи (Чанчуня) до Даляня і Люйшуня по Портсмутському мирному договору 1905 відійшло до Японії і було назване Південно-маньчжурською залізницею (ЮМЖД). У 1918 Японія ввела свої війська в район КВЖД в е р б 1920 намагалася оволодіти нею. На Вашингтонській конференції 1921—22 відбувалася гостра боротьба держав за володіння КВЖД. За радянсько-китайською угодою 31 травня 1924 КВЖД була визнана чисто комерційним підприємством, спільно керованим СРСР і Китаєм. У 1929 китайські мілітаристи зробили напад на КВЖД і кордонах СРСР, але були відбиті частямі Червоній Армії. Після окупації в 1931 Північно-східного Китаю (Манчжурії) Японією КВЖД була перетворена японськими імперіалістами в район антирадянських провокацій. У 1935 СРСР довелося продати КВЖД властям Маньчжоу-Го за невелику суму (140 млн. йен). Після звільнення Червоною Армією Північно-східного Китаю і поразки Японії в 2-ій світовій війні ЮМЖД і КВЖД за радянсько-китайською угодою від 14 серпня 1945 поступили в спільно управління СРСР і Китаю, отримавши загальну назву — КЧЖД. Радянський Союз прийняв участь у відновленні господарства КЧЖД. Після утворення КНР(Китайська Народна Республіка) відповідно до нової радянсько-китайської угоди про КЧЖД від 14 лютого 1950 Радянський уряд безоплатно передав уряду КНР(Китайська Народна Республіка) всі свої права по спільно управлінню КЧЖД зі всім майном, що належить нею (передача оформлена протоколом від 31 грудня 1952).
