Кисельов Олексій Семенович (1879 — 30.10.1937), радянський державний і партійний діяч. Народився в с. Авдотьіно, нині Володимирської області, в сім'ї робітника; слюсар. Член Комуністичної партії з 1898. У Революцію 1905—07 член Іваново-Вознесенського комітету, член Сокольнічеського (Москва) районного комітету РСДРП. Вів партійну роботу в Петербурзі, Харкові, Баку, Одесі і ряду міст Сибіру. У 1914 кооптований в ЦК партії. Неодноразово піддавався репресіям. Після Лютневої революції 1917 голова міської Ради і член Іваново-Вознесенського комітету РСДРП (б). На 1-м-коді Всеросійському з'їзді Рад (червень 1917) вибраний членом ВЦИК. На 6-м-коді з'їзді РСДРП (б) вибраний кандидатом в члени ЦК. Після Жовтневої революції 1917 голова Центротекстіля, член Президії ВСНХ(Вища рада народного господарства), потім член комісії СНК(Рада Народних Комісарів) у справах Туркестану. У 1918 начальник групи оборони Оренбурга від військ Колчака і Дутова. У 1920 голова союзу гірників. У 1921—23 голова Малого СНК(Рада Народних Комісарів), з 2-го Всесоюзного з'їзду Рад (январь— лютий 1924) член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. На 12-м-коді з'їзді РКП (б) (1923) вибраний членом ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП (б); був членом Президії ЦКК(Центральна контрольна комісія), наркомом РКИ РСФСР і заступником наркома РКИ СРСР. На 7, 10, 11, 14— 16-м-код з'їздах партії обирався кандидатом в члени ЦК, на 17-м-коді — членом Центральної ревізійної комісії. З 1924 був секретарем ВЦИК і членом Президії ВЦИК; членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР і членом Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР.
