Кисельов Сергій Володимирович [4(17) .7.1905, Митіщи, нині Московської області, — 8.11.1962, Москва], радянський археолог і історик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1953), фахівець з археології бронзового століття, а також древньої і середньовічної історії народів Південного Сибіру і Монголії. Член КПРС з 1949. У 1926 закінчив Московський університет. З 1930 старший науковий співробітник Державної академії історії матеріальної культури (нині інститут археології АН(Академія наук) СРСР), з 1939 професор Московського університету; у 1949—62 головний редактор журналу «Вісник древньої історії». З 1927 вів археологічні дослідження на Алтаї, в Хакасії, Туві, Центральному Казахстані, результати яких узагальнені в праці «Древня історія Південного Сибіру» (1949), удостоєному в 1950 Державній премії СРСР. У 1948—49 керував радянсько-монгольською експедицією (розкопки древніх міст Хара-Балгас і Каракорум ) ; в 1957—61 в Забайкаллі досліджував Кондуйський палац, р. Хирхира і ін. Ці роботи підтвердили існування древнемонгольських міст (див. сб.(збірка) «Древнемонгольськие міста», 1965). Нагороджений орденом Леніна і орденом «Знак Шани».
Літ.: С. Ст Кисельов, «Вісник древньої історії», 1963 № 1; Нове в радянській археології, М., 1965 (біографія і список друкарських праць С. Ст Кисельова).
