Киргизька мова, мова киргизів ; поширений в Киргизькій РСР, а також в Узбецькій РСР, Таджицькій РСР, Казахській РСР (число тих, що говорять понад 1,4 млн. чоловік; 1970, перепис), в Синьцзян-Уйгурськом автономному районі КНР(Китайська Народна Республіка), Афганістані. Відноситься до киргизсько-кипчакськой групи тюркських мов. Деякі особливості До. я.: наявність вторинних (замісних) довгот (too — «гора», з та), більш послідовна (чим в інших тюркських мовах) дія губної гармонії, початкове «дж» (киргизьке джол — «дорога», відповідає турецькому йол, казахському жол, алтайському дьол і ін.), афікс родового відмінка -нин/-нін. з кінцевим «н», а не «» (хоча в До. я. «», відсутнього в північній, і ін. Літературний До. я. сформувався після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Писемність на основі російської графіки (до 1926 — арабський алфавіт, до 1940 — на базі латинського алфавіту).
Літ.: Батманів І. А., Граматика киргизької мови, ст 1—3, Фр. — Каз., 1939—40; його ж, Сучасна киргизька мова, ст 1, Фр., 1963; Юдахин До. До., Киргизько-російський словник, М., 1965; Юнусалієв Би. М., Киргизька мова, в збірці: Мови народів СРСР, т. 2, М., 1966.
