Кикоїн Ісаак Костянтинович [р. 15(28) .3.1908, М. Жагори], радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1943), Герою Соціалістичного Труда (1951). Після закінчення Ленінградського політехнічного інституту (1930) працював в Ленінградському фізико-технічному інституті, з 1936 в інституті фізики металів (Свердловськ), з 1943 в інституті атомної енергії. Професор Московського інженерно-фізичного інституту (з 1944) і МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (з 1955). Основні праці по атомній фізиці і техніці і по фізиці твердого тіла. Відкрив так званий Кикоїна — Носькова ефект (1933), вперше спостерігав анізотропію фотомагнітних ефектів в кубічних кристалах. Виробив перші виміри ефекту Холу в рідких металах і впливу магнітного поля на їх електропровідність, а також гіромагнітного ефекту в надпровідниках. Встановив, що гальваномагнітні ефекти у феромагнетиках визначаються намагніченістю, а не магнітною індукцією. Здійснив унікальний експеримент по виявленню металевого характеру провідності в парах ртуті високої щільності. Голова Комісії з шкільних програм по фізиці (з 1965) і автор підручників із фізики для середньої школи і вузів. Ленінська премія (1959), Державна премія СРСР (1942, 1949, 1951, 1953 1967). Нагороджений 5 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Александров А. П. [і ін.], Ісаак Костянтинович Кикоїн (до 60-ліття з дня народження), «Успіхи фізичних наук», 1968, т. 94, ст 3.
