Кибальчич Микола Іванович [19(31) .10.1853, р. Корон, нині Чернігівською обл., — 3(15) .4.1881, Петербург], російський революціонер, народоволець, винахідник. Син священика. З 1871 вчився в Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, з 1873 — в Медико-хірургічній академії. З жовтня 1875 до червня 1878 знаходився у в'язниці по звинуваченню в революційній пропаганді. Після звільнення в має—іюне 1879 входив до групи «Свобода або смерть» що утворилася усередині «Землі і воля», а потім став (серпень 1879) агентом виконавцем комітету «Народної волі» . До. належить одна з найважливіших теоретичних статей в народовольчеськой публіцистиці — «Політична революція і економічне питання» («Народна воля», 5 лютого 1881). До. завідував лабораторією вибухових речовин виконавського комітету «Народної волі». Будучи «головним техніком» організації, брав участь в підготовці замахів на царя Олександра II. 17 березня 1881 арештований. У справі 1 березня 1881 засуджений до страти. Повішений разом з А. І. Желябовим, С. Л. Перовськой і ін. первомартовцамі. Знаходячись у в'язниці, за декілька днів до страти До. розробив оригінальний проект реактивного літального апарату, призначеного для польоту людини (вперше опублікований в 1918, «Минувщина» № 4—5). У проекті До. розглянув пристрій порохового двигуна, управління польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарату і ін. Ім'ям До. названий кратер на зворотному боці Луни.
Літ.: Черняк А. Я., Кибальчич — революціонер і учений, М., 1960.
