Квазімодо (Quasimodo) Сальваторе (20.8.1901, Сиракуза, — 14.6.1968, Неаполь), італійський поет. У 30-і рр. примикав до напряму герметізма з його мотивами туги і самоти (збірки «Вода і земля», 1930; Гобой», що «потонув, 1932; «Ерато і Аполліон», 1936; «Вірші», 1938). В період антифашистського Опору До. у своїй поезії звернувся до соціальної дійсності (збірка «День за днем», 1947). У післявоєнній творчості До. звучить цивільна і патріотична тема («Життя не сон». 1949; «Фальшива і справжня зелень», 1954), віра в народ, до якого поет безпосередньо звертається (збірка «Земля незрівнянна», 1958). Член Усесвітньої Ради Міра (1950). Нобелівська премія (1959).
Соч.: Tutte le poesie, Verona, 1961; B русявий.(російський) пер.(переведення) — Моя країна — Італія. Пер. з італ.(італійський), під ред. До. Зелінського. [Вступить, ст. А. Суркова], М., 1961; [Вірші], у кн.: Італійська лірика. XX століття, М., 1968.
Літ.: Tedesco N. S., Quasimodo e la condizione poetica del nostro tempo, Palermo [1959] (є бібл.); Pento B., Lettura di Quasimodo, Mil., [1966]; Mazzamuto P., Salvatore Quasimodo [Palermo, 1967]; Quasimodo e la critica. A cura di G. Finzi [Mil., 1969].
