Каркаралінськие поселення, залишки поселень епохи пізньої бронзи (почало 1-го тис. до н.е.(наша ера)) в районі р. Каркаралінська (Казахською РСР). Досліджувалися в 1950-х рр. експедицією АН(Академія наук) Казахською РСР під керівництвом А. Х. Маргулана. На До. п. відкриті прямокутні напівземлянки (стовповій конструкції, зрубові і каркасні) з вогнищами в центрі. Знайдені кам'яні сапи, товкачі, прясельця, терочникі. Основним заняттям населення було скотарство (крупна і дрібна рогата худоба, коні), розвинені також обробка металу (знайдені руда, шлаки, ливарні форми) і гончарство (плоскодонні горщики з розширеним туловом, прикрашені наліпними валиками і різним геометричним орнаментом). До. п. відносяться до позднеандроновськой культури алексєєвського типа (див. Алексєєвськоє поселення ), основою формування раннесакськой, що стала (див. Саки ) культури.
Літ.: Древня культура Центрального Казахстану [А.-А., 1966].
