Карел Гавлічек-Боровський (Гавлічек)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Карел Гавлічек-Боровський (Гавлічек)

Гавлічек-Боровський (Havliček-Borovský), Гавлічек (псевдонім Гавел Боровський) Карел (31.10.1821, містечко Борів поблизу сучасного р. Гавлічкув-брід, — 29.7.1856, Прага), чеський політичний діяч, поет, публіцист. Народився в сім'ї торговця. Вчився в університеті Карловом в Празі (1838—40), потім в духовній семінарії, з якої виключений за вільнодумство (1841). Вивчення мов, літератури і історії слов'янських народів зближувало Р. з Й. Юнгманом і П. Шафаріком . У 1843—44 жив в Росії. Повернувшись до Чехії, виступав як публіцист, редагував (1846—48) газету «Пражське новіні» («Pražske noviny») і літературний додаток до неї — журнал «Чесання вчела» («Česka včela»), де опублікував ряд статей, в яких сформулював ідею австро-славізма, одночасно виступив із статтями в захист визвольної боротьби ірландського народу. З початком Революції 1848 заснував політичну газету «Народні новіні» («Národní noviny»), на сторінках якої захищав принцип національного рівноправ'я народів Австрійської імперії і конституційні реформи. У 1848 вибраний в чеський сейм і австрійський парламент. Після настання реакції різко виступив проти сталого в країні режиму, за що в квітні 1849 був відданий суду. Після заборони (січень 1850) газети «Народні новіні» і її сатиричного додатка «Шотек» («Šotek») видавав (до 1851) в Кутна-горі газету «Слован» («Slovan»), в якій продовжував критику уряду. У 1851 видав памфлетно-полемічні книги «Дух народної газети» і «Кутногорськие листа», абсолютизм, що батожили, і церква. У тому ж році таємно висланий в Бріксен (Тироль); лише у квітні 1855 смертельно хворому Р. було дозволено повернутися до Праги.

  Художню творчість Р. складають сатиричні твори, що переважно поширилися в списках: поема «Тірольські елегії» (1852, опублікована в 1861), «Хрещення св. Владіміра» (1848—54, опублікована повністю в 1876), «Король Лавра» (1854, опублікована в 1870) і епіграми. Творчість Р. сприяла становленню реалізму в чеській літературі, розвитку цивільної і сатиричній поезії, демократизувало чеську літературну мову.

  Соч.: Politické spisy, dl. 1—3, Praha, 1900—03; Сатира і статті, пер.(переведення) з чеш.(чеський), М., 1950; Вибране, пер.(переведення) з чеш.(чеський), М., 1957.

  Літ.: Řiha О., Karel Havliček Borovský, [Brno], 1950; Stanislav Ст, Karel Havliček Borovský, [Praha], 1954; Vodicka F., Havličkyv boj veršem а satirou, Praha. 1952; Karel Havliček-Borovský, 1856—1956 Havlíčkův Brod, 1956.

  До. П. Гогина.