Каргин Валентин Олексійович [10(23) .1.1907, Екатерінослав, нині Дніпропетровськ, — 21.10.1969, Москва], радянський хімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1946). Герою Соціалістичного Труда (1966). Закінчив Московський університет (1930); працював у физико-хімічному інституті ім. Л. Я. Карпова (1930) і МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1956—1969). Один з творців радянської наукової школи по фізіко-хімії полімерів. Основні праці присвячені механізму утворення колоїдних систем і, особливо, фізіко-хімії високомолекулярних з'єднань. До. показав, що розчини полімерів — термодинамічно оборотні системи. Досліджував закономірності механічних і термомеханічних властивостей полімерів, зв'язок між физико-хімічними властивостями полімерних матеріалів і їх будовою на молекулярному і надмолекулярному рівнях; ці роботи привели до знаходження ефективних способів структурно-хімічній і фізичній модифікації пластмас, каучуків і хімічних волокон. До. досліджував роль структурних характеристик реакції середовища в утворенні макромолекул. Заснував (1956) в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) першу в СРСР університетську кафедру високомолекулярних з'єднань. Головний редактор журналу «Високомолекулярні з'єднання» (1959—69). Роботи До. знайшли широке вживання в промисловості. Ленінська премія (1962), Державна премія СРСР (1943, 1947, 1950, 1969). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Короткі нариси по фізіко-хімії полімерів. 2 видавництва, М., 1967 (совм. з Р. Л. Слонімським).
Літ.: Валентин Олексійович Каргин, М., 1960 (АН СРСР. Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Сірок. хімічних наук, ст 29).
