Караул (тюрк. — варта), озброєний підрозділ, призначений для охорони і оборони військових об'єктів або для віддання військових почестей. У Радянських Озброєних Силах призначаються К.: гарнізонні (табірні), внутрішні (корабельні) і почесні. До складу гарнізонних і внутрішніх До. призначаються: начальник До. (залежно від важливості об'єкту і кількості постів — офіцер або сержант), караульні по числу постів і змін, а при необхідності помічник начальника До. і розводять. Для охорони і оборони об'єктів із складу До. виставляються вартові — озброєні солдати (караульні), безпосередньо виконуючу охорону і оборону дорученого ним поста. Почесні До. призначаються для зустрічі тих, що прибувають в розташування гарнізону голови Президії Верховної Ради СРСР, голови Ради Міністрів СРСР, Генералісимуса Радянського Союзу, міністра оборони СРСР, Маршалів Радянського Союзу і Адміралів Флоту Радянського Союзу. Окрім того, почесний До. може призначатися: до прапорів, що виносяться на урочисті засідання; на відкриття державних пам'ятників; для зустрічі і дротів представників іноземних держав; при похованні військовослужбовців, а також при похованні цивільних осіб, що мали особливі заслуги перед державою. До складу почесного До. призначається підрозділ від взводу до роти в пішому будую і оркестр. Почесний До. може також призначатися лише з офіцерів або сержантів.
