Калінін Михайло Іванович [7(19) .11.1875, село Верхня Трійця, нині Кашинського району області Калінінськой, — 3.6.1946, Москва], діяч Комуністичної партії і Радянської держави, Герою Соціалістичного Труда (1944). Член Комуністичної партії з 1898. Народився в сім'ї селянина. Закінчив в 1889 сільську школу. У 1893 почав працювати в Петербурзі учнем токаря на заводі «Старий арсенал», а з 1896 токарем на Путіловськом заводі, де організував марксистський кружок, що входив в ленінський Петербурзький «Союз боротьби за звільнення робочого класу». У липні 1899 До. був арештований у справі «Союзу боротьби» і після 10-місячного тюремного висновку в квітні 1900 був висланий в Тбілісі, де працював токарем в Головних же.-д.(железнодорожний) майстерень і вступав до центрального гурту тбіліської соціал-демократичної організації. Активно брав участь в організації страйку робітників (серпень 1900); був арештований і поміщений в Метехський замокнув, а в березні 1901 висланий в Ревель (нині Талін), де став працювати токарем на заводі «Вольта», а потім в же.-д.(железнодорожний) майстерень. У 1902 організував марксистський кружок і підпільну друкарню; був активним агентом «Іскри» . У січні 1903 арештований і поміщений в петербурзьку в'язницю «Хрести». У липні 1903 знов висланий в Ревель, де на початку 1904 знову арештований і висланий в р. Повенец Олонецкой губернії. У 1905 нелегально приїхав до Петербургу, виконуючи доручення більшовицького центру. Отримавши в жовтні 1905 амністію, перейшов на легальне положення і очолив більшовицьку організацію Путіловського заводу, був вибраний членом Нарвського районного комітету РСДРП. Брав участь в організації бойових дружин, був членом бойового районного штабу, в грудні 1905 — одним з організаторів страйку робітників заводу на знак солідарності з повсталими робітниками Москви. У 1906 працював на трубковому заводі, був вибраний членом Петербурзького комітету РСДРП, Будучи делегатом 4-го з'їзду РСДРП (1906), підтримував ленінську лінію. У 1908—10 працював в Москві монтером на Лубянськой електростанції і Міусськой трамвайної підстанції, вів активну партійну роботу. У вересні 1910 арештований і в листопаді 1910 висланий на батьківщину. У 1911—1912, працюючи лекальником на гарматному заводі в Петербурзі, входив до складу Петербурзького комітету РСДРП і керував партійним організацією району Виборгського. На 6-ій (Празькою) конференції РСДРП (1912) вибраний кандидатом в члени ЦК РСДРП і введений до складу Російського бюро ЦК. Брав участь в створенні газети «Правда» . Надавав допомогу більшовицькій фракції 4-ої Державної думи в її діяльності. Влітку 1912 керував страйком робітників гарматного заводу. У 1913—15 працював на заводі «Айваз», продовжуючи партійну роботу. У січні 1916 арештований у справі комітету Петрограду РСДРП і після року тюремного висновку засуджений до заслання до Східного Сибіру, але сховався і продовжував нелегальну партійну роботу в Петрограді. Активно брав участь в Лютневій революції 1917, був членом першого легального комітету Петрограду більшовиків і його представником в бюро ЦК РСДРП (б). Входив до складу редакції газета «Правда». У вересні 1917 був вибраний явним міської думи Петрограду і головою управи Лесновського району, в приміщенні якої 16 жовтня 1917 відбулося засідання ЦК РСДРП (б), що ухвалило резолюцію про озброєне повстання. Після перемоги Жовтневої революції був вибраний в міську думу Петрограду, а вона вибрала його міською головою. У 1918 працював комісаром міського господарства Петрограду. У березні 1919 на 8-м-коді з'їзді РКП (б) вибраний членом ЦК РКП (6). Після смерті Я. М. Свердлова був вибраний головою ВЦИК. 30 березня 1919 Ст І. Ленін, рекомендуючи До. на пост голови ВЦИК, говорив: «Це товариш, за яким близько двадцяти років партійної роботи; сам он— селянин губернії Тверськой, що має тісний зв'язок з селянським господарством... Робітники Петрограду зуміли переконатися, що він володіє умінням личити до широких шарів мас трудящих...» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 38, с. 224). У роки Громадянської війни 1918—20 До. вів велику агітаційно-пропагандистську роботу серед робітників, селян і червоноармійців. Очолював агітпоїзд «Жовтнева революція», що зробив 12 рейсів по центральних районах Росії, Україні, Північному Кавказі, Сибіру і майже по всіх фронтах Громадянської війни. У грудні 1922, після утворення СРСР, До. був вибраний головою ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Після 14-го з'їзду ВКП (б) (1925) увійшов до складу Політбюро ЦК ВКП (б). З січня 1938 по березень 1946 До. був головою Президії Верховної Ради СРСР, а потім членом Президії Верховної Ради СРСР.
До. володів величезним досвідом і добре знав життя народу. Діяльність До. сприяла зміцненню союзу робітників і селян, Радянської держави. «Всесоюзний староста» — так любовно називали До. трудящі. До. написав багато робіт по різних питаннях соціалістичного будівництва, комуністичного виховання, по питаннях літератури і мистецтва, в яких він пропагував ідеї марксизму-ленінізму. У своїх виступах і статтях До. особливу увагу приділяв завданням вироблення у молоді соціалістичного світогляду, виховання комуністичної моралі. У честь До. у 1931 перейменований м. Тверь, його ім'ям названо також багато населених пунктів і райони. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, а також медалями. Похований на Червоній площі. У 1946 в Москві відкритий меморіальний музей До.
Соч.: Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—3, М., 1960—1962; Питання радянського будівництва. Статті і мови (1919—1946), М., 1958; Про молодь, 2 видавництва, М., 1940; Про комуністичне виховання і військовий борг. Сб. статей і мов, М., 1958; Про виховання і вчення, Ізбр. статті і мови, М., 1957; Про деякі питання агітації і пропаганди. [Сб.], М., 1958; Про профспілки. 1919—1945, [М.], 1958; Про мистецтво і літературу. Статті, мови, бесіди, М., 1957.
Літ.: Ленін Ст І., Про кандидатуру М. І. Калініна на пост голови ВЦИК. Мова на XII засіданні ВЦИК 30 березня 1919 р., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 38; Землянський Д. С., М. І. Калінін як пропагандист і агітатор, М., 1960; Толмачев А., Калінін, [М.], 1963.
