Калінін Анатолій Веніамінович [р. 9(22) .8.1916, станиця Каменськая, нині р. Каменськ-шахтінський], російський радянський письменник. Член КПРС з 1946. У 1941 опублікував роман «Кургани». У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 До. — фронтовий кореспондент «Комсомольської правди». Героїзму радянських бійців присвячені повести «На півдні» (1944), «Товариші» (1945) і створений на їх основі роман «Червоний прапор» (1951). Після війни До. оселився на Доні. На матеріалі колгоспного життя їм написані тут книги нарисів: «Невмируще коріння» (1947), «На середньому рівні» (1954), «Місячні ночі» (1955), «Гранатовий сік» (1968). У романі «Заборонена зона» (книга 1, 1962) повествуєтся про будівництво Волго-донського каналу. Картини минулої війни оживають в повести До. «Відлуння війни» (1963) і романі «Суворе поле» (1958).
До. належать також повість «Циганів» (ч. 1—3, 1960—70; однойменний фільм. 1967), роман «Гримите дзвони!» (1967), присвячений проблемам родинного виховання, книга нарисів о М. А. Шолохове «Вешенськоє літо» (1964) і ін. Для творів До. характерна постановка важливих питань сучасного життя. До. — послідовник шолоховськой традиції. Ряд його творів перекладений іноземною мовою. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Суворе поле. Повести і розповіді, М., 1960.
Літ.: Злобін С., Про роман А. Калініна «Суворе поле», «Новий світ», 1959 № 7; Дементьев А., З приводу статті Степана Злобіна, там же; Півнів Ст, Не так все просто, «Жовтень», 1963 № 11; Сурвілло Ст, До питання про спадковість, «Новий світ», 1964 № 7; Синельников М., «Голос крові» і голослівність критики (у зв'язку із статтею Сурвілло «До питання про спадковість»), «Літературна газета», 1964, 24 сент.(вересень); Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 2, Л., 1964.
