Каліновський Костянтин Семенович (Кастусь) [21.1(2.2) .1838, Мостовляни Гродненського повіту, — 10(22) .3.1864, Вільнюс], революційний демократ, один з керівників повстання 1863—64 в Литві і Білорусії. Син дрібномаєтного шляхтича. У 1856—60 вчився на юридичному факультеті Петербурзького університету. У студентські роки разом із старшим братом Віктором До. активно брав участь в діяльності студентських землячеств і в революційних кухлях зближувався із З. Сераковським, Я. Домбровським, Ст Врубльовським . Світогляд До. складалося в обстановці наростання селянського руху, під впливом ідей Н. Р. Чернишевського, А. І. Герцена і під впливом кращих традицій польського національно-визвольного руху. Повернувшись на батьківщину до Білорусії, До. разом з Врубльовським і ін. в 1861 створив революційні кухлі в Гродненській і Віленськой губерніях, що увійшли до єдиної конспіративної польської організації. У 1862 До. став на чолі того, що керував цією організацією Комітету руху (пізніше називався Литовським провінційним комітетом). У 1862—63 До. керував виданням і поширенням «Мужицької правди» — першої нелегальної революційної газети на білоруській мові. Газета критикувала умови відміни кріпака права, боролася з царістськимі ілюзіями селян і закликала їх добиватися «не такої вільності, яку нам цар захоче дати, а такий, яку ми самі, мужики, між собою зробимо», пропагувала ідею революційного союзу народів, гноблених царизмом. До. активно підтримував національно-визвольну боротьбу польського народу. Девізом До. були слова: «польська справа — це наша справа, це справа свободи».
Очоливши в 1863 повстання в Білорусії, До. виступив за широке залучення до боротьби селян, за поширення повстання на Ст і на С. від кордонів Північно-західного краю. В умовах жорстокого терору, знаходячись в глибокому підпіллі, До. керував повстанцями Литви і Білорусії до кінця січня 1864, коли був арештований. Навіть засуджений до смерті, До. продовжував боротьбу, звертаючись до народу з «Листами з-під шибениці». Страчений у Вільнюсі.
Літ.: Смирнов А. Ф., Кастусь Каліновський, Мінськ, 1963.
