Казахський театр драми академічний ім. М. О. Ауезова, організований в 1925 в Кзил-орді (відкрився 13 січня 1926). У 1928 переведений до Алма-Ати. До трупи увійшли майстри народної творчості, учасники самодіяльності, у тому числі С. Кожамкулов, До. Куанишпаєв, Е. Умурзаков, До. В. Бадиров, Же. Шанін. Пізніше трупа поповнилася акторами, що виросли в самому театрі, в драматичних школах Алма-Ати і Ташкента, випускниками казахських студій ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) а (1938 і 1954). Спочатку театр очолював Же. Шанін. Особливим успіхом користувалися спектаклі, що відтворювали побут старого аулу: «Енлік і Кебек», «дружини-суперниці», «Карагоз» Ауезова (все в 1926), «Червоні соколи» Сейфулліна (1926), «Аркалик-батір» Шаніна (1927). Пізніше були здійснені постановки спектаклів на теми колективізації і індустріалізації країни: «Шахта» Шаніна (1930), «Фронт» Майліна (1931). У 1932—35 і 1937—39 театром керував режисер М. Р. Насонов; ставилися твори русявий.(російський) драматургії — «Ревізор» Гоголя (1936), «Любов Ярова» Тренева (1937), «Мій друг» Погодіна (1939), п'єси національних драматургів — «Нічні гуркоти» Ауезова (1935), «Амангельди» (1937), «Кози-Корпеш і Баян-слу» (1940) Мусрепова. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 був створений патріотичний спектакль «Гвардія честі» Ауезова і Абішева (1942), поставлені «Ахан-сірці і Актокти» Мусрепова (1942), «Приборкання норовистою» Шекспіра (1943) і ін. У 2-ій половині 40-х і в 50-і рр. на сцені театру з успіхом ставляться п'єси про життя республіки — «Дружба і любов» (1947), «Заздрість» (1955) Абішева, «Вчора і сьогодні» Хусаїнова (1956), «Квітни, степ!» («Одне дерево — не ліс») Тажібаєва (1952 і 1958), «Абай» по роману Ауезова (1949; Державна премія СРСР, 1952). Опануванню реалістичного методу сприяла робота над російською і західно-європейською класикою: «Таланти і залицяльники» (1949), «Гроза» (1950) Островського, «Скупий» Мольера (1952). У 50—60-і рр. театр звертається до історичної тематики — «Чокан Валіханов» Муканова (1956), «Майра» Тажібаєва (1957, 1969); у його репертуарі п'єси молодих драматургів — «Вовченя під шапкою» (1959), «На чужині» (1968) Мухамеджанова, «Саулі» (1961), «Буран» (1966) Ахтанова, і ін. Систематично ставляться п'єси драматургів ін. республік — «Материнське поле» по Айтматову (1964), «Черевички» Файзі (1972) і ін. У 1937 театр отримав назву академічного, в 1946 нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, в 1961 йому привласнено ім'я письменника М. О. Ауезова. У трупі театру (1972): народні артисти СРСР Х. Букєєва, С. Майканова, народні артисти Казахської РСР До. В. Бадиров, Ш. Джандарбекова, А. Джолумбетов, С. Кожамкулов, До. Кармисов, Ш. Мусин, І. Ногайбаєв, Би. Рімова, М. Суртубаєв, С. Тельгараєв, Е. Умурзаков, З. Шаріпова і ін. Головний режисер — народний артист Казах. РСР А. Мамбетов.
Літ.: Львів Н. І., Казахський академічний театр драми, А.-А., 1957; див.(дивися) також літ.(літературний) при ст. Казахська РСР, розділ Драматичний театр.(театральний)
