Казахська мова, мова казахів, корінного населення Казахською РСР. Число тих, що говорять в межах СРСР 5193 тис. чіл. (1970, перепис). На До. я. говорять також казахи, що живуть в КНР(Китайська Народна Республіка) (509 тис. чіл., 1953, перепис), МНР(Монгольська Народна Республіка) (43 тис. чіл., 1963, оцінка) і Афганістані (3 тис. чіл., 1962, оцінка). Відноситься до кипчакськой групи тюркських мов.
В сучасному До. я. виділяють три діалекти: північно-східний, південний і західний. Проте діалектні відмінності До. я. невеликі. У основі сучасного літературного До. я. лежить північно-східний діалект. Основні особливості До. я.: 1) відповідність звуку «ш» загальнотюркському «ч» (каш замість кач — «втікати»); 2) відповідність «с» загальнотюркському «ш» (кис замість киш — «зима»); 3) відповідність початкового звуку «ж» початковим звукам «й» і «ж» в ін. тюрк.(тюркський) мовах (жол замість йол або жол — «дорога»); 4) наявність форми дієприкметника сьогодення-майбутнього часу на — атин (-етін) (йтин) (-йтін).
Літературний До. я. оформився в 2-ій половині 19 ст завдяки діяльності казах.(казахський) просвітителів Абая Кунанбаєва і Ібрая Алтинсаріна. Спочатку До. я. користувався арабським алфавітом, пізніше латиницею; у 1940 була прийнята писемність на російській основі.
Літ .: Меліоранський П. М., Коротка граматика киргизької для козака мови, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1894—97; Балакаєв М. Би., Сучасна казахська мова. Синтаксис словосполуки і простої пропозиції, А.-А., 1959; Бегалієв Р., Короткий казахсько-російський словник, А.-А., 1959; Сучасна казахська мова, під ред. М. Би. Балакаєва, Н. А. Баськакова, С. До. Кенесбаєва, А.-А., 1962; Російсько-казахський словник, під ред. Н. Сауранбаєва, М., 1954.
