Кадирі Абдулла (псевдонім — Джулкунбай) (1894—1940), узбецький радянський письменник. Народився в Ташкенті. Перші твори — розповідь «Розпусник» (1915) і п'єса «Нещасний жених» (1915) — змальовують межі старого узбецького побуту. У передреволюційній творчості До. помітно вплив ідей джадідізма . Після Великої Жовтневої соціалістичної революції До. працював в сатиричному журналі «Муштум» («Кулак»). Його сатиричні розповіді, фейлетони користувалися успіхом. У романах «Минулі дні» (1925), «Скорпіон з вівтаря» (1929) До. пише про життя узбецького народу в середині 19 в.; проте реалізм До. не завжди послідовний, реалістичні картини змінялися натуралістичними зарисовками. Остання повість До. «Абід-кетмень» (1935) присвячена колективізації сільського господарства в узбекистані.
Соч.: Кичик асарлар, Тошкент, 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Минулі дні. [Послесл. І. Султанова], Таш., 1961; Скорпіон з вівтаря, М., 1964.
Літ .: Кошчанов М., Про майстерність А. Кадирі..., у його кн.: Життя. Характери. Майстерність, Таш.,1963; Алієв А., Абдулла Кодірій, Тошкент, 1967.
