Кавалергарди (від франц.(французький) cavalier — вершник і garde — охорона), особлива кавалерійська частина в російській гвардії в 18 — почала 20 вв.(століття); виконували обов'язку охоронців і почесної варти під час коронацій і ін. торжеств. Вперше сформована в 1724 на час коронації Катерини I з офіцерів гвардії в кількості 71 чола. Пізніше (у 1725—31 і 1762—96) існували під назвою Кавалергардського корпусу (70—80 чіл.). У 1797 збільшені до 3 ескадронів, але незабаром розформовані. У 1799 відновлені як гвардія магістра ордена Іоана Єрусалимського, титул якого прийняв Павло I. До 1800 комплектувалися лише з офіцерів-дворян. У 1800 перетворені в гвардійський кавалерійський полк у складі 3 (з 1804 — 5, з 1813 — 6) ескадронів. Брали участь у війні з Францією 1805—07, Вітчизняній війні 1812, закордонних походах російської армії 1813—14, придушенні Польського повстання 1830—31 і Угорській революції 1848—49, 1-ій світовій війні 1914—18.
Літ .: Панчулідзев С. А., Історія кавалергардів, т. 1—4, СП(Збори постанов) Би. 1899—1912.
