Кабардино-черкеська мова, мова кабардинців і черкесів, що живуть в Кабардино-балкарській АССР і Карачаєво-черкеською АТ(автономна область), р. Моздоке і в частині прилеглих до нього хуторів Ставропольського краю. На До.-ч. я. говорять також бесленєєвци, що проживають в чотирьох аулах Карачаєво-черкеською АТ(автономна область) і Краснодарського краю, і жителі ряду аулів Адигейської АТ(автономна область). Число тих, що говорять.-ч. я. — близько 274,5 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до абхазсько-адигськой групи іберійсько-кавказьких мов. До.-ч. я. розпадається на 4 основних діалекту: Великої Кабарди, моздокський, бесленєєвський і кубанський. Писемність на До.-ч. я. створена після Великої Жовтневої революції, спочатку на базі латів.(латинський) алфавіту (1923—24), а з 1936 — на основі русявий.(російський) графіки.
До.-ч. я. характеризується великою кількістю приголосних. Голосних всього три —«а», «е», «и». Морфологію До.-ч. я. відрізняє яскраво виражений полісинтетізм дієслівних форм. Дієслово має категорії: обличчя, числа, часу, нахилу, перехідності-неперехідності, статичності-динамічності, версії, каузатіва, потенциаліса і ін. Відмінків три: називний, ергатівно-непрямій і орудний. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет — доповнення — присудок. Відносне визначення ставиться завжди перед визначуваним словом, якісне — після визначуваного. У функції додаткових пропозицій виступають найчастіше дієприкметникові і дієприслівникові звороти.
Літ .: Турчанінов Р., Цагов М., Граматика мови кабардинця, М. — Л., 1940; Яковлєв Н. Ф., Граматика літературної кабардино-черкеської мови, М. — Л., 1948; Граматика кабардино-черкеської літературної мови, М., 1957; Нариси кабардино-черкеської діалектології, Нальчик, 1969.
