Йітс Уїльям Батлер
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 
 
й-йыг
 

Йітс Уїльям Батлер

Йітс, Йєтс, Ейтс (Yeats) Уїльям Батлер (13.6.1865, Сандімаунт, біля Дубліна, — 28.1.1939, Рокбрюн, Франція; у 1948 прах перенесений в Слайго, Ірландія), ірландський поет і драматург. Виріс в аристократичному середовищі. Вчився в Дублінському і Оксфордському університетах. Й. — натхненник руху 90-х рр. «Ірландське відродження». У 1922—28 член ірландського сенату, в 1904—38 один з директорів «Театру абатства». Брав участь в створенні Ірландської літературній академії. Інтерес до міфології і фольклору визначив характер творчості Й.: «Мандрів Оссиана» (1889), «Кельтські сутінки» (1893) і ін. Джерелом поетичних символів раннього Й. служили національні міфи і ідея «вічної краси»: цикл «Роза» (1893), збірка «Вітер в очеретах» (1889). Ідеї національно-визвольного руху надихнули Й. на створення патріотичної п'єси «Кетлін, дочку Хуліена» (1902). Збірка віршів «Відповідальність» (1916) ознаменувала перехід Й. до сповідувальної і гражданственной поезії. У твори Й. уривається історія і її реальні герої (вірш «Вересень, 1913», «Шістнадцять мертвих», «Троянда» і ін.). Дублінське повстання 1916, страта патріотів — тема вірша Й. «Пасха 1916». У пошуках нової форми поетичної драми Й. у 10-і рр. звернувся до традицій японського театру Ноо : п'єси-маски «В яструбиного джерела» (1916), «Єдина ревнощі Емер» (1919) і ін. Мужність людини, його готовність до самопожертвування протистоять в них силі чаклунства.

загрузка...

  Духовна криза Й., викликаний розчаруванням в результатах національно-визвольної боротьби, які привели до посилення в Ірландії буржуазного панування, відбився в збірках «Башта» (1928) і «Гвинтові сходи» (1933). У 30-і рр. символізм Й. набуває іронічного і сатиричного забарвлення. У збірці «Останні вірші і п'єси» (1940), «Смерть Кухуліна» (1939) песимістичне світовідчування поєднується з сатирою на сучасне суспільство, Й. перевів епітафію Дж. Свіфта, написав про нього п'єсу «Слова на вікні» (1931). У вірші «Відвідини міської галереї» (1939) Й. підвів підсумок своїй творчості, головним принципом якої вважав зв'язок з національним грунтом. Нобелівська премія (1923).

  Соч.: Autobiographies, L., 1956; The variorum edition of the poems, N. Y., 1957; Essays and introductions, L., 1961; The variorum edition of the plays, N. Y., 1966; Uncollected prose, v. I, L., 1970; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Антологія нової англійської поезії, вступ. ст. М. Гутнера, Л., 1937.

  Літ .: Ереміна Й. До., Рання драматургія В. Би. Ейтса, «Уч. зап.(західний) Московського обл. пед.(педагогічний) інституту», 1967, т. 175, ст 10; Home J., W. B. Yeats. 1865-1939, 2 ed., L., 1962; Ellman R., The identity of Yeats, 2 ed., N. Y., 1964; Zwerdling A., Yeats and the heroic ideal, N. Y., 1965 (бібл., с. 183-90); Nathan L. E., The tragic drama of W. B. Yeats, N. Y. — L., 1965; Ure P., Towards а mythology, N. Y., [1968]; Jeffares A. N., The circus animals. Essays on W. B. Yeats [L., 1970]; Cross K. G., Dunlop R. Т., Abibliography of Yeats criticism. 1887—1965 [L., 1971].

  А. П. Саруханян.

 

В. Би. Йітс.