Йожеф Аттіла
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 
 
й-йыг
 

Йожеф Аттіла

Йожеф (Jozsef) Аттіла (11.4.1905, Будапешт, — 3.12.1937, с. Балатонсарсо), угорський поет. Член Комуністичної партії Угорщини з 1930. Син робітника. Вчився в Сегедськом і Віденському університетах і в Сорбонне. У першій збірці Й. «Жебрак краси» (1922) помітно наслідування Е. Аді, Д. Юхасу, В. Уїтмену. Але вже в збірках «Не я кричу» (1924), «Ні батька, ні матері» (1929), не дивлячись на відомий вплив експресіонізму і сюрреалізму, затверджується власна зухвало-гротескова, а деколи задушевна лірична манера. Поезія Й., у якій з'являється напружений драматизм, відображає знедоленість робочого люду і волю до революційної боротьби: збірки «Пні корчуй і не скули» (1931), «Ніч околиці» (1932), «Ведмедячий танець» (1934). У останній збірці Й. «Дуже боляче» (1936) запеклий протест переплітається з пригніченістю і відчаєм.

загрузка...

  Соч.: Összes versei, [Bdpst], 1966; Összes müvei. 1—4 köt., Bdpst, 1952—67; Irodalom és szocializmus, [Bdpst], 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1958; Вірші, М. [1962].

  Літ.: Шаргина Л., Аттіла Йожеф, в збірці: Письменники країн народній демократії, М., 1959; Россиянов о., Поетичний образ у Аттіли Йожефа, в збірці: Поезія соціалізму, М., 1969; Szabolcsi М., Fiatal életek indulója, Bdpst, 1963; Forgács L., József Attila esztétikája, Bdpst, 1965; Tötök G., A lira: logika, Bdpst, 1968; Balogh L., Józef Attila, 2 kiad., Bdpst, 1970.

  О. До. Россиянов.