Зіхи, зіги (по-грузінськи — джіки), древнє племінне об'єднання північно-західного Кавказу. Вперше названі Страбоном (1 ст до н.е.(наша ера)). З. локалізувалися в приморських нагірних районах від сучасного Новоросійська ка Гагри. Займалися землеробством, скотарством і морським розбоєм; були основними постачальниками рабів для боспорських міст. На рубежі 8—9 вв.(століття) «Зіхия» очолювана вождями, була досить значною країною. Остання згадка З. відноситься до 15 ст З. з'явилися одним з основних компонентів в етногенезі абхазів і адигського етнічного масиву народів північно-західного Кавказу.
Літ.: Лавров Л. І., Про походження народів Північно-західного Кавказу, в кн.: Збірка статей по історії Кабарди, ст З. Нальчик, 1954, с. 193—207.
