Зінджі, раби з Східної Африки, що привозилися в 7—9 вв.(століття) арабськими і Іранськими работорговцями до Іраку і Хузістан, головним чином з невільничих ринків острова Занзібар (арабський аз-Зіндж). Зайняті на розчищанні солончаків, їх зрошуванні, обробці землі, видобутку селітри, вирощуванні цукрового очерету, З. жили в окремих таборах у важких побутових умовах. Із З. формувалися також деякі контингенти військ Халіфату.
Жорстока експлуатація викликала повстання. Найбільш значне почалося в 869 і продовжувалося 14 років. В ході цього повстання З. створили на території південного Іраку і західного Хузістана свою державу із столицею в р. Ель-Мухтара. Після тривалої облоги халіфськие війська оволоділи в 883 Ель-Мухтарой; повстання З. було пригнічено.
Літ.: Беляєв Е. А., Араби, іслам і арабський халіфат в раннє середньовіччя, М., 1965, с. 258—68.
