Зоммерфельд (Sommerfeld) Арнольд (5.12.1868, Кенігсберг, — 26.4.1951, Мюнхен), німецький фізик і математик. Закінчив Кенігсбергський університет (1891). Професор математики Гірської академії в Клаустале (з 1897), Вищого технічного училища в Ахене (з 1900), Мюнхенського університету (з 1906). Найважливіші роботи З. по теорії атома, теорії металів, математичній фізиці. Удосконалив модель атома Бору, запропонувавши загальніше формулювання квантових умов, що допускає не лише кругові, але і еліптичні орбіти; облік залежності маси від швидкості дозволив при цьому дати теорію тонкої структури водородо-подібніх атомів (1916). Застосувавши принцип Паулі до електронного газу в металі, З. дав точнішу формулу для Відемана — Франца закону і пояснив ряд ін. явищ в металах (джоуль тепло, термоелектричні ефекти і т.д., 1928). Створив строгу математичну теорію дифракції (1895), отримав інтегральне представлення бессельових функцій (інтеграл Зоммерфельда, 1896), вирішив завдання про випромінювання вертикального диполя, поміщеного на кордоні двох середовищ (1909), вніс істотний вклад до дослідження рентгенівських променів, розробив теорію гальмівного випромінювання електронів (1931).
Соч.: Theorie des Kreisels, Bd 1—3, Lpz., 1897—1903 (совм. з F. Klein); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Електронна теорія металів, Л. — М., 1938 (совм. з Р. Беті); Механіка, М., 1947; Диференціальні рівняння в приватних похідних фізики, М., 1950; Механіка середовищ, що деформуються, М., 1954; Оптика, М., 1953; Термодинаміка і статистична фізика, М., 1955; Електродинаміка, М., 1958; Будова атома і спектри, т. 1—2, М., 1956.
