Злобін Степан Павлович [11(24) .11.1903, Москва, — 15.9.1965, там же], російський радянський письменник. У 1924 закінчив Вищий літературно-художествений інститут ним. В. Я. Брюсова. Почав друкуватися в 1924. Автор історичних романів про народні рухи 17—18 вв.(століття): «Салават Юлаєв» (1929), «Острів Буянить» (1948) і «Степан Разін» (1951; Державна премія СРСР, 1952). З. Создал правдиві картини епохи, показав дружбу між народами старої Росії в їх загальній боротьбі за свободу. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45, З. деякий час був в полоні і на основі особистих спостережень створив роман «Зниклі без вести» (т. 1—2, 1962) — про мужність радянських військовополонених. Романи З. Переведени на мови народів СРСР і зарубіжних країн. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-ої міри і медалями.
Соч.: Про мою роботу над історичним романом, в збірці: Радянська література і питання майстерності, ст 1, М., 1957; По обривистій дорозі. Роман, М., 1967.
Літ.: Ленобль Р. М., Епопея народної боротьби, в його кн.: Історія і література, М., 1960; Коралів М., Музи, герої, час, «Питання літератури», 1965 № 9; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 2, Л., 1964.
