Злоякісна катаральна лихоманка великої рогатої худоби, гостре вірусне захворювання, що характеризується крупозним запаленням слизистих оболонок шлунково-кишкового тракту і дихальних доріг, поразкою очей і центральної нервової системи. У природних умовах до хвороби сприйнятливі велика рогата худоба, буйволи незалежно від породи, підлоги і віку. Хвороба реєструється в більшості країн; зазвичай у вигляді одиничних випадків. З. до. р. частіше спостерігається навесні і осінню. Дороги природного зараження і поширення хвороби слабо вивчені. Течія гостра, рідше підгостре. Клінічні ознаки: озноб, підвищення загальної (до 40—42°С) і місцевої (в підстави рогів) температури, посилення спраги, апетит знижується, секреція молока припиняється, шерсть скуйовджена, шкіра суха, лімфатичні вузли збільшені, наголошується тремтіння окремих груп м'язів, хисткість ходи, напади занепокоєння; на 2—3-й день — світлобоязнь сльозотеча, опухання вік, гнійне виділення з очей. При ускладненій течії хворобі — виразки на рогівці. Запальний процес поступово захоплює носову, лобову і гайморову порожнини; з'являється кашель, задишка, утруднено ковтання. Хворі тварини гинуть на 4—10-й день при гострому і на 14—20-ій при підгострій течії хворобі. Хворих тварин ізолюють і лікують антибіотиками, сульфаніламіднимі препаратами. Забій хворих і підозрілих в захворюванні тварин виробляють на бійні. Використання продуктів забою здійснюється на основі спеціальних правил.
Літ.: Епізоотологія, під ред. Р. Ф. Сосова, М., 1969.
