Златогоров Семен Іванович [20.4(2.5) .1873, Берлін, — 17.3.1931, Ленінград], радянський мікробіолог, епідеміолог і інфекціоніст, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1929). У 1897 закінчив Військово-медичну академію. Спеціалізувався по мікробіології в І. І. Мечникова . З 1911 професор Психоневрологічного інституту, в 1920—24 професор Військово-медичної академії і Ленінградського жіночого медичного інституту. У 1924—29 керівник 1-го Українського санітарно-бактеріологічного інституту ним. И. І. Мечникова (Харків), з 1929 директор Профілактичного інституту Військово-медичної академії. Основні роботи присвячені мінливості мікробів, вивчення якої дало З. можливість використовувати для приготування вакцин мікробні штами, що володіють найбільшою імуногенністю. Вперше поставило питання про приготування асоційованих вакцин.
Розробляв питання етіології і профілактики кору і скарлатини, займався вивченням механізмів розвитку чуми і холери. Організатор і учасник експедиції по боротьбі з чумою, холерою і ін. інфекціями в Астраханській губернії (1899), на Доні (1902), в Ірані (1904), Китаї (1911) і ін.
Соч.: Вакцинотерапія в медицині, Хар., 1923; Вчення про мікроорганізмів, ч. 1—3, П., 1916—18; Вчення про інфекцію і імунітет, Хар., 1928; Курс інфекційних захворювань, т. 1—2, М. — Л., 1932-35.
Літ.: Коган-ясне Ст, Професор С. І. Златогоров,«Хроника охорони» здоров'я, 1928,№7—8, с. 5—6.
