Златовратський Микола Миколайович [14(26) .12.1845, Володимир, — 10(23) .12.1911, Москва], російський письменник. Народився в сім'ї дрібного чиновника. У 1855—64 вчився у Володимирській гімназії. Почав друкуватися в 1866 в журналі «Вітчизняні записки», де співробітничав до його закриття (1884). Головним в творчості З. була тема села, в розкритті якої відбився його народницький світогляд (повести «селяни-присяжні», 1874—1875, «Сільські будні», 1879). Радикально налагодженій молоді присвячена повість «Золоті серця» (1877). Програмним для З. з'явився роман «Засади» (1878—83); прагнучи затвердити етичну красу і цілісність селянського «світу», З. оголював гнилість його «засад». Відхід з суспільної арени народництва привів З. до ідейної кризи.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, СП(Збори постанов) Би. 1912—13; Ізбр. твори. [Вступ. ст. А. Еголіна], М., 1947; Засади. [Послесл. Ф. Заузолкова], М., 1951; Спогади. [Вступ. ст. С. А. Розанової], М., 1956.
Літ.: Мокрушин А. А., Реалізм розповідей і повістей Н. Н. Златовратського 70-х рр., «Уч. зап.(західний) Московського обл. пед.(педагогічний) інституту ним. Н. До. Крупськой», 1958, т. 66, в.4; Сухоставськая Л. А., Селянство в романі Н. Златовратського «Засади», «Науковi записки. Kiївський педагогічний iн-т ним. Горького», 1959, т. 31.
