Землянка, поглиблене в землю житло, прямокутне або округле в плані, з перекриттям з жердин або колод, засипаних землею. З. — один з прадавніх і всюди поширених видів житла, що утеплює: відомі з епохи верхнього палеоліту. Усередині зазвичай знаходилося вогнище, а уздовж стенів — нари. У слов'янських землях напівземлянки (З. із зробленим з колод зрубом, велика частина якого підноситься над землею) зберігалися до пізнього середньовіччя (13—14 вв.(століття)), у деяких народів СРСР (комі, удмурти і ін.) — до 17—18 вв.(століття); у ряді промислових районів дореволюційної Росії (Донбас і ін.) значна частина робітників жила в З. Подземниє житла існували в Закавказзі. Напівземлянки з вогнищем-вогнищем у ітельменів і нівхов зникли лише в 19 ст, у коряків, кетов, селькупов в 20 в.; у північно-американських індійців (наприклад, навахов) і ескімосів З. продовжують існувати. Круглі З. з входом через димовий отвір були відомі і в Північному Китаї.
