Зеленін Дмитро Костянтинович [21.10(2.11) .1878, с. Люк, нині Удмуртською АССР, — 31.8.1954, Ленінград], радянський фольклорист, діалектолог і етнограф, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1925), академік Болгарської АН(Академія наук) (1946). У 1904 закінчив Юрьевський університет. З 1916 професор Харківського університету, з 1925 — Ленінградського університету. Основні праці про російську народну поезію і говорах опублікував в 1900—15. У розвитку російського фольклоризму помітну роль зіграли збірки казок, складені З., і його думки про значення російських частівок, про естетичні можливості цього фольклорного жанру. Етнографічні роботи З. присвячені головним чином матеріальній культурі і віруванням східних слов'ян. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Нові віяння в народній поезії, М., 1901; Пісні сільської молоді. Вятка, 1903; Великороси говори..., СП(Збори постанов) Би, 1913; Казки великоросів Пермської губернії, П., 1914; Казки великоросів губернії Вятськой, П., 1915; Бібліографічний покажчик російської етнографічної літератури про зовнішній побут народів Росії. 1700—1910 рр., СП(Збори постанов) Би. 1913; Нариси російської міфології, ст 1, П., 1916; Russische (Ostslavische) Volkskunde, Ст — Lpz., 1927.
Літ.: Станюковіч Т. Ст і Торований М. Д., Д. До. Зеленін. [Некролог], «Сов. етнографія», 1954 № 4.
