Звуковий тиск, тиск, що додатково виникає при проходженні звукової хвилі в рідкому і газоподібному середовищі. Поширюючись в середовищі, звукова хвиля утворює згущування і розрідження, які створюють додаткові зміни тиску по відношенню до середнього значення тиску в середовищі. Т. о., З. д. є змінною частиною тиску, тобто коливання тиск відносно середнього значення, частота якого відповідає частоті звукової хвилі. З. д. — основна кількісна характеристика звуку. Одиниця виміру З. д. у системі одиниць СІ — ньютон на м 2 (раніше уживалася одиниця панів: 1 бар = 10 -1 н/м 2 ). Інколи для характеристики звуку застосовується рівень звукового тиску — виражене в дб відношення величини даного З. д. р до порогового значення З. д. р про =2·10 -5 н/м 2 . При цьому число децибел N=20 lg ( p/p про ) . З. д. в повітрі змінюється в широких межах — від 10 -5 н/м 2 поблизу порогу чутності до 10 3 н/м 2 при найгучніших звуках, наприклад шумах реактивних літаків. У воді на ультразвукових частотах порядка декілька Мгц за допомогою фокусуючих випромінювачів набувають значення З. д. до 10 7 н/м 2 . При означає. З. д. спостерігається явище розриву сплошності рідині — кавітація . З. д. слід відрізняти від тиск звуку .
