Звинувачувальний процес , форма кримінального процесу, що існувала в Древній Греції, Древньому Римі і ін. античних рабовласницьких державах, а також — в декілька зміненій формі — у феодальних державах раннього середньовіччя. Вміст О. п. складала суперечка між потерпілим, що порушував справу і що виступав в ролі обвинувача (звідси назва), і особою, відносно якої висунуто звинувачення. Збирання і представлення доказів розглядалося як виняткове право сторін; суд повинен був лише забезпечувати дотримання встановлених правил змагання і винести ухвалу, грунтуючись на представлених доказах і аргументах. Судочинство велося зазвичай у присутності публіки, в усній формі.
В пізнішу епоху, наприклад в імператорському Римі, О. п. все частіше поєднувався з елементами розшукового (інквізиційного) процесу, який в 13—15 вв.(століття) остаточно витіснив О. п.
