Заставництво
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Заставництво

Заставництво, в Російській державі перехід державних тяглецов (людей, що платили державні податки) під заступництво феодалів. Закладникі — не яка-небудь категорія населення; З. — стан, в якому за певних умов міг виявитися і городянин і селянин. Прагнучи звільнитися від важких податків і повинностей на користь держави, люди «закладалися» за крупних світських або духовних феодалів і домовлялися з ними про легших повинностях. При цьому закладник втрачав особисту свободу. Вперше З. згадується на початку 60-х рр. 13 ст в договорі Новгорода з тверським князем. Уряд, стурбований зменшенням доходів у зв'язку із скороченням числа тяглецов, по Судебникові 1550 (ст. 91) не дозволяло торгівельним людям «закладатися» за монастирі, а в 1584 було заборонено приймати закладников і світським феодалам. Заборонялося не всяке З., а лише таке, коли, «закладаючись», людина уникала тягла. Проте ці розпорядження порушувалися. У листопаді 1648 царським указом було постановлено, що всі закладникі віднині оголошуються «за великим государем, в тягле» і «закладатися» за ким-небудь іншим їм забороняється. Остаточно З. було заборонено Соборним укладенням 1649, але практично зникло лише на початку 18 ст

  Літ.: Греків Би. Д., Селяни на Русі з прадавніх часів до XVII ст, 2 видавництва, т. 1—2, М., 1952-54.