Зарубка геодезична, спосіб визначення положення крапки (опорного пункту в геодезії, знаряддя або мети в артилерії) шляхом виміру довжин відрізань, що сполучають цю крапку з деякими заданими точками, або кутів між напрямами цих відрізань. Залежно від вигляду вимірюваних величин розрізняють лінійні і кутові З. р.
При визначенні положення точки До в просторі лінійної З. р. мінімально необхідно виміряти довжини S i трьох відрізань, що сполучають цю крапку з трьома точками А, В і Із із заданими координатами ( мал. 1 ). Тоді координати визначуваної точки можна отримати з вирішення системи рівнянь вигляду:
S 2 i =( x i - x ) 2 +( y i - в ) 2 +( z i - z ) 2 ,
де i = 1,2,3 або А, В, З . Якщо шукана крапка лежить на поверхні референц-еліпсоїда або на плоскості, то для визначення її положення лінійної З. р. досить виміряти довжини двох відрізань, що сполучають її з двома заданими точками.
Визначення положення просторової точки кутової З. р. зводиться до визначення тих, що направляють косинусів двох згаданих ліній. Це досягається виміром зенітних відстаней і азимутів визначуваної крапки на відповідних заданих пунктах.
Кутова зарубка крапки на поверхні референц-еліпсоїда або на плоскості підрозділяється на пряму і зворотну З. р. Для визначення положення точки До прямої З. р. досить виміряти в заданих точках А і В два кути а і b трикутника АВК ( мал. 2 ), а в зворотній З. р. необхідно виміряти у визначуваній крапці два кути між напрямами на три задані точки А, В, З ( мал. 3 ). Положення визначуваної крапки знаходять з тригонометричних співвідношень, що зв'язують виміряні кути і відстані між заданими точками.
В практиці геодезичних робіт застосовують також різні комбінації прямою і зворотною З. р. При цьому вимірюють більшу кількість величин, чим необхідно. Положення шуканої крапки визначають з відповідних зрівняльних обчислень.
Літ.: Чеботарев А. С., Геодезія, 2 видавництва, ч. 1—2, М., 1955—62; Вейс Р., Геодезичне використання штучних супутників Землі, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967.
