Заповіді, в іудейській і християнській релігіях розпорядження соціального і етичного характеру, яким церкву додає божественний авторитет. 1) У Старому завіті — Декалог (десятісловіє) — 10 заповідей, авторство яких іудейська і християнська традиція приписує Моісею. У Біблії вони передані в декількох варіантах (Результат, глава 20; Результат, глава 34; Второзаконіє, глава 5). Поряд з простими моральними нормами («не убій», «не вкради») Декалог вимагав строгого дотримання ритуалу (суботній відпочинок, харчові табу). 2) У Новому заповіті — «З. блаженства», вкладені християнською традицією у вуста Ісуса Христа (Нагірна проповідь в Евангеліях від Матвія, глава 5, і від Луки, глава 6). Вони визначають коло осіб, соціальна і етична подоба яких дозволяє їм розраховувати на блаженство («блаженні жебраки, бо їх є царство небесне»), закликають знедолених до покірливості і упокорювання («не опирайся злому» і ін.). У класово-антагоністичних суспільствах їм додається соціальна спрямованість, розрахована на зміцнення експлуататорських буд.
