Запобіжні вибухові речовини , антигризутні вибухові речовини, призначені для проведення вибухових робіт в підземних умовах, коли можливе утворення вибухонебезпечних сумішей природного газу або горючого пилу з повітрям. Містять головним чином аміачну селітру, тротил або нітроефіри. Особливі властивості. П. ст ст обумовлені тим, що в їх склад вводяться в значних кількостях (від 12 до 75% по масі) компоненти (хлориди калія натрію, амонія), що інгібірують окислення метану і ін. горючих речовин і що знижують температуру вибуху. Дія хлоридів посилюється при використанні їх в тонкоподрібненому вигляді або, в разі їх освіти в процесі вибуху, в результаті іонного обміну між солями (наприклад, між хлоридом амонія і калієвою селітрою). Запобіжні властивості вище в селективно-детонуючих П. ст ст, що містять 10% нітрогліцерину і 90% іонообмінних солей (у шпурах з міцними стінками вони детонують з повним виділенням енергії, у відкритому заряді детонує лише нітрогліцерин, завдяки чому енергія, що виділяється, і температура продуктів вибуху дуже малі і не небезпечні відносно займання газу).
В СРСР в загальній класифікації вибухових речовин, що включає шість класів, П. ст ст виділені в III—VI класи (до перших двох класів відносяться незапобіжні вибухові речовини, вживані на відкритих розробках і в шахтах, не небезпечних по скупченню газу і пилу). Швидкість детонації П. ст ст Ill класу (амоніти АП-4ЖВ, АП-5ЖВ, ПЖВ-20 і переможе ВП-4) складає 3,6—4,6 км/сек, питома теплота вибуху близько 200 дж/г; до VI класу відноситься вугленіт № 7 із швидкістю детонації 1,6—1,8 км/сек і питомою теплотою вибуху близько 90 дж /г. Вживання кожного класу П. ст ст строго регламентоване певними умовами підземних гірських робіт. Див. також Вибухові речовини .
Літ.: Дубнов Л. Ст, Бахаревіч Н. С., Романів А. І,, Промислові вибухові речовини, М., 1973.
