Замятін Євгеній Іванович [20.1(1.2) .1884, Лебедянь, нині Липецької області, — 10.3.1937, Париж], російський письменник. Закінчив кораблебудівний факультет Петербурзького політехнічного інституту. Брав участь в Революції 1905—07. Друкуватися почав в 1908. Дожовтнева творчість З. розвивалося в традиціях російського критичного реалізму і було забарвлене демократичними тенденціями. Краща повість З. «Повіт» (1913) жівопісуєт в гротесково-сатиричних тонах побут російської провінційної міщанки. У 1914 опублікував антивоєнну повість «На куличках», за що був відданий суду. У 1916 виїхав до Англії. Буржуазна цивілізація, що перетворює людину на машину, дала матеріал для сатиричної повісті З. «Остров'яни» (1918). Осенью 1917 повернувся до Росії. Післяжовтнева творчість З., що не зрозумів революційної дійсності, пройнято глибоким песимізмом, що знайшло віддзеркалення і в його статтях («Я боюся», 1921, і ін.) У багаточисельних фантастіко-алегорічніх стилізованих розповідях, казках-притчах, драматургічних «дійствах» — «Печера» (1920, видавництво 1921), «Послання Замутія, єпископа мавпячого» (1921) і ін. — події епохи військового комунізму і Громадянської війни зображалися викривлено, як повернення до первісного «печерного» існування. З. написав «антиутопічний» роман «Ми» (1921, опубл.(опублікований) у 1924 в Англії), що виражав його вороже відношення до соціалізму. У 1932 З. виїхав за кордон по дозволу Радянського уряду.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1929.
Літ.: Письменники сучасної епохи, т. 1, М., 1928; Воронський А., Євгеній Замятін, в його кн.: Літературно-критичні статті, М., 1963; Ковалів М. М., Радянський роман, М., 1963; Андрєєв Ю. А., Революція і література, Л., 1969, с. 51-58.
