Залізничний вокзал, будівля або комплекс будівель, споруд і пристроїв на зупинних пунктах же.-д.(железнодорожний) транспорту, призначений для обслуговування пасажирів, управління рухом поїздів і розміщення службового персоналу. У деяких Же. ст в значному об'ємі здійснюються вантажні, поштові і багажні операції. Ж. ст завжди є частиною ж.-д.(железнодорожний) станції і т.з. вокзального комплексу, в який, окрім пасажирської будівлі, входять привокзальна площа і перон. Об'єм роботи Ж. ст характеризується його пропускною спроможністю і одноразовою місткістю (див. Вокзал ). По місткості Ж. ст підрозділяються на малі (до 200 пасажирів), середні (від 200 до 900), великі (від 900 до 1500), позакласні (понад 1500). Залежно від розташування пасажирської будівлі по відношенню до перону розрізняють Же. в.: берегового типа для яких характерна наявність транзитних (крізних) доріг і проміжних платформ; тупикового типа, розміщувані в торці ж.-д.(железнодорожний) доріг; острівного типа, що розташовуються між же.-д.(железнодорожний) дорогами. На Ж. ст берегового і острівного типів для зв'язку основних пасажирських приміщень з платформами, відокремленими від будівлі вокзалу дорогами, влаштовуються пішохідні тунелі або містки. У першому випадку висота спуску і підйому по сходах — 3,5—4,0 м-код, в другому — 6,0—7,0 м.
У всіх Же. ст має бути забезпечене розділення зустрічних і пересічних потоків пасажирів, а також доріг руху пішоходів і транспорту. Це досягається послідовним розташуванням основних груп приміщень, а також використанням розподільних залов-конкорсов, у тому числі підземних, розташованих під же.-д.(железнодорожний) дорогами (як на Ж. ст в Ризі) або надземних, піднятих над же.-д.(железнодорожний) дорогами (як на Ж. ст в Челябінську). Інколи зустрічаються поєднання цих двох способів (Же. ст в Києві).
Основна будівля Ж. ст зазвичай складається з 3 зон (груп приміщень): операційної зони (вестибюлі, касові зали, довідкові, приміщення прийому і видачі багажу, пошта-телеграф і ін.); зони чекання і попутного обслуговування (зали і кімнати тривалого відпочинку, кімнати матері і дитяти, зали ресторанів і кафе, торгівельні кіоски і пр.); зони службово-технічних і підсобно-допоміжних приміщень. Великі Ж. ст обладналися білетопечатающимі машинами і касами-автоматами, системою телевізійних довідкових бюро і світлових табло, що сповіщають про прибуття і відправлення транспорту. Транспортування і перевантаження багажу механізовані. Значна частина малих і середніх Же. ст в СРСР будується по типових проектах. Для великих і позакласних вокзалів, як правило, потрібні індивідуальні рішення.
Для впорядкування обслуговування безперервно зростаючих потоків пасажирів і полегшення умов пересадок Же. ст часто об'єднуються з пасажирськими будівлями і спорудженнями ін. видів транспорту, утворюючи об'єднані вокзали (головним чином железнодорожно-автобусні), а також кооперуються з установами культурно-побутового обслуговування (готелями, кафе-ресторанами, туристськими агентствами і ін.). У зарубіжній практиці Ж. ст незрідка об'єднуються з різними установами (поштамтами, торгівельними центрами, універсальними магазинами), великими автостоянками і гаражами, крупними адміністративними і ін. комплексами будівель масових відвідин. У зв'язку з цим зростає роль Же. ст в архітектурно-планувальній структурі міста і у формуванні його подоби.
Планувальна схема Ж. ст склалася вже в 1860-х гг.: вестибюль і каса зал — в центральному об'ємі з підвищеним порталом головного входу, зали чекання і службові кімнати — в бічних крилах. Вживання металевих конструкцій дозволило створювати в Же. ст обширні приміщення зального типа, які робили великий вплив на його архітектурну подобу (Ж. ст Сент-Панкрас в Лондоні, 1868—74, архітектори Дж. Р. Ськотт, В. Барло; Анхальтський вокзал в Берліні, 1871—82, архітектор Ф. Швехтен, зруйнований). Фасади і інтер'єри Ж. ст 19 — початку 20 вв.(століття) незрідка отримували пишну декоративну обробку в еклектичному дусі (Ж. ст в Одесі, 1879—83, архітектор Ст А. Шретер, зруйнований). Архітектурна подоба сучасних Же. ст формують головним чином крупні об'єми операційних залів, для перекриття яких використовуються переважно вкликопролітні збірні або монолітні залізобетонні конструкції. Див. також Вокзал .
Літ.: Васильев Е. Ст, Щетінін Н. Н., Архітектура залізничних вокзалів, М., 1967; Голубев Р. Е., Анджеліні Р. М., Модоров А. Ф., Сучасні вокзали, М., 1967.
