Закрита експлуатація нафтових свердловин, спосіб збору нафти на промислах, при якому нафта зі свердловин рухається по герметично закритій системі трубопроводів і апаратів, не контактуючи з атмосферою. Вперше схема З. е. розроблена російським вченим М. М. Тіхвінським, запропонував замість повітря використовувати газ як робочого агента при компресорному способі видобутку нафти (1914). Це дозволило герметизувати («закрити») нефтегазосборную систему промислу і запобігти втратам нафти від випару. У СРСР після 1950 всіх нафтових промислів будуються за герметизованими схемами. Найбільшого поширення набули схеми З. е., по яких продукція свердловини (нафта і газ) з тиском 0,5—0,1 Мн/м 2 по окремих трубопроводах («шлейфам») прямує на установку виміру. Далі нафтогазова суміш по загальному колектору потрапляє на збірний пункт промислу, в сепараторах якого відбувається відділення нафти від газу. Потім нафта подається на установку для обезводнення, а газ — на газопереробний завод або установку для відбору бензину і зрідженого газу. Після переробки «сухий» газ прямує в газопровід. Вода, що відокремилася після обезводнення нафти, піддається очищенню і закачується в систему заводнювання пластів.
В кінці 60-х рр. в СРСР запропоновані нові схеми З. е. По одній з них (автор Р. Н. Едігаров) за допомогою насосів, опущених в свердловину, нафта під тиском, при якому весь газ знаходиться в розчиненому стані, збирається на пунктах, де потім разгазіруєтся і зневоднюється. Схема дозволяє застосовувати для збірних систем промислів трубопроводи менших діаметрів (і цим економити метал), а також мати на поверхні значну частину газу під високим тиском, що забезпечує його подальше транспортування без компресорних станцій. По іншій т.з. схемі з комплексними пунктами на родовищі для групи свердловин (кількість яких розраховується з умов мінімальних приведених витрат) споруджується збірний пункт, в якому здійснюється весь комплекс процесів, пов'язаних з виміром кількостей нафти і газу, їх підготовкою до транспортування, а також очищенням і закачуванням стічних вод. В окремих випадках повна підготовка газу здійснюється на центральному промисловому пункті або газопереробному заводі. Концентрація процесів підготовки продукції від великого кількості свердловин в одному пункті (таких пунктів може бути декілька) дозволяє при цій схемі значно зменшити витрати на спорудження нефтегазосборних систем і обслуговування свердловин.
Літ.: Газієв Р. Н. і Корганов І. І., Експлуатація нафтових родовищ, ч. 1—2, Баку, 1950—55.
