Загальні умови постачань (ОУП). 1) нормативні акти, регулюючі стосунки між господарськими організаціями різних соціалістичних держав, пов'язані із здійсненням зовнішньоторговельних постачань. Між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) з 1 січня 1969 діють ОУП СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) 1968 (див. в ст. Загальні умови СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) ). З низкою соціалістичних країн, що не є членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (ДРВ, КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка), КНР(Китайська Народна Республіка)), СРСР уклав двосторонні ОУП, такими ж двосторонніми ОУП регулюються стосунки між СРСР і Кубою (вступила в СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в 1972). Двосторонні ОУП — міжнародної угоди, вживання яких обов'язково для господарських організацій відповідних країн.
2) Від ОУП, регулюючих відношення між організаціями соціалістичних країн, слід відрізняти ОУП, вживані в торгівлі між організаціями соціалістичних країн і фірмами капіталістичних держав. Розроблені за участю СРСР в рамках Європейської економічної комісії ООН(Організація Об'єднаних Націй), ці ОУП по окремих видах товарів (машини і устаткування, пиломатеріали хвойних порід і ін.) застосовуються в стосунках сторін лише у тому випадку, коли в самому контракті сторони посилаються на них. Форма ОУП використовується в міжнародній торгівлі різними асоціаціями торговців і окремими фірмами для стандартизації договірних умов. Такі загальні умови, що розробляються по певних видах товарів, не носять нормативного характеру, вони є швидше типовими договорами, що полегшують ведення переговорів. Зазвичай в них закріплюються звичаї, що існують в міжнародній торгівлі (див. Звичай торгівельний ).
