Загальні умови СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) , нормативні акти, розроблені органами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) для забезпечення єдності правового регулювання стосунків між господарськими організаціями країн, — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Охоплюють найважливіші питання, що виникають при здійсненні взаємних зовнішньоторговельних постачань і наданні послуг, пов'язаних з такими постачаннями. Найважливішими є 3 нормативних акту: Загальні умови постачань 1968 (введені з 1 січня 1969), Загальні умови монтажу і надання ін. технічних послуг 1973 (введені з 1 січня 1974), Загальні умови технічного обслуговування машин, устаткування і ін. виробів 1973 (введені з 1 січня 1974). Всі ці акти, схвалені компетентними органами відповідних країн, є багатобічними міжнародної угоди, їх положення відбиті в національному законодавстві кожної держави — учасника угоди.
В СРСР Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік встановлюють, що при здійсненні зовнішньоторговельних операцій по питаннях, врегульованим в О. в. СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) іншим чином, чим в нормах радянського граждського законодавства, підлягають вживанню норми Загальних умов. Загальні умови носять обов'язковий характер, застосовуються незалежно від того, чи послалися сторони на них в конкретному зовнішньоторговельному контракті. Відступ від положень О. в. СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) допускається лише у випадках, прямо в них передбачених. По питаннях, не вирішених в Загальних умовах, підлягає вживанню національне законодавство країни-постачальника.
О. в. СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) сприяють забезпеченню рівності сторін і стабільності умов зовнішньоторговельних контрактів, увязнених організаціями країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги).
