завод-втуз в СРСР, організовується на базі крупного промислового підприємства для підготовки інженерів з числа працівників даного і ін. близьких за профілем підприємств. Вчення проводиться як з відривом (до 5 мес протягом навчального року), так і без відриву від виробництва при чергуванні цих форм вчення по тижнях, місяцях, семестрах. Учбовий процес відрізняється органічним поєднанням теоретичних занять з виробничою роботою по спеціальності на підприємстві протягом всього терміну вчення (5,5—6 років). Співвідношення часу роботи на виробництві і учбових занять — 1:1. Випускники захищають дипломний проект і отримують диплом єдиного для вищої школи зразка.
Перші З.-в. (підприємства-школи з іншою організацією учбового процесу і вузько практичною спрямованістю вчення) були створені в СРСР в 1930, але не отримали тоді розвитку. Знов були організовані в 1960. У 1971 в СРСР було три самостійних З.-в. — при Ленінградському металевому ім. 22-го з'їзду КПРС, Карагандинському металургійному і Московському автомобільному ім. І. А. Ліхачева заводах, а також З.-в. (на правах філії втузів) у Ростові, Пензі і ін.
