Забобон , буквально — думка, передування розуму, засвоєне некритично, без роздуму. П. називаються ірраціональні компоненти суспільної і індивідуальної свідомості — забобони, пов'язані з релігією, і упередження. Упередження — це несприятлива соціальна установка до якого-небудь явища; не засноване на критично перевіреному досвіді, стереотипне і емоційно забарвлене, воно проте вельми стійко і погано піддається зміні під впливом раціональної інформації. Особливо живучі національні і расові упередження. Упередження існують і в ін. сферах суспільної психології.
Як всякий соціально-психологічний стереотип, етнічні упередження має двояке коріння — соціально-економічні і психологічні. Етнічні упередження, відчуття расової і національної ворожнечі кореняться в об'єктивних умовах життя суспільства, що ставлять людей в ворожі стосунки один до одного. Недовіра і підозрілість до «чужака» закладені вже в етноцентрізме первісного мислення, кругозір якого з потреби обмежений рамками свого власного роду і племені. «Ми» визначається через співвідношення і зіставлення якимсь іншим — «Вони». З розвитком обміну, міжплемінного спілкування представлення людей про ін. етнічних общностях ускладнюються, проте вміст і емоційне забарвлення цих вистав завжди відображають конкретну історію взаємин відповідних груп. Нейтральні або дружні стосунки породжують нейтральні або позитивні стереотипи; залежна, підлегла група з нижчим рівнем цивілізації викликає до себе снісходітельно-пренебрежітельноє відношення, наділяється межами дитячої наївності і інтелектуальної неповноцінності (типовий образ «тубільця» в колоніальному фольклорі 19 ст); група-конкурент, навпаки, сприймається як ворожа і небезпечна, її представники наділяються межами агресивності, підступності, моральної ненадійності. Відповідні стереотипи міцно закріплюються в масовій свідомості і освячуються релігією. В умовах класовий антагоністичного суспільства етнічні упередження не лише стихійно зростають з надр масової психології як специфічна, хоча і спотворена форма символізування соціальних конфліктів, але і свідомо поширюються і пропагуються реакційними класами в цілях відокремлення трудящих, відвернення їх уваги від корінних соціальних проблем. Тому необхідні передумови ліквідації всіх національних і расових упереджень — знищення класів і експлуатації людини людиною, широка виховна робота в умовах соціалістичного суспільства.
Проте упередження — не лише соціальний, але і психологічний феномен. Один і той же по своєму об'єктивному вмісту стереотип в одному випадку є просто засобом пристосування до соціальної ситуації (наприклад, расистські установки в суспільстві, в якому расова нерівність є нормою), а в іншому — захисним механізмом особи, яка проектує на «чужака» свої власні неусвідомлювані якості. Психологічне трактування національних і інших упереджень, якщо вона претендує замінити соціально-історичну, класовий аналіз, реакційна і неспроможна. Проте вивчення діалектики когнітивних (пізнавальних) емоційних і вольових компонентів упередження або співвідношення соціальної установки і реальної поведінки має важливе значення для вироблення ефективних способів виховання.
